Сценарії

                                     Лікарі власного серця

Ведучий 1.На Прикарпатській цій землі

Дуже здібні лікарі.

У своїй справі так чаклують,

Всі недуги полікують.

Ведучий 2.Ну й до лікаря прийшла

Якось жіночка одна.

Каже: серце їй щемить,.

Лікарю, ну що ж робить.

Лікар сидить у кабінеті, заходить пацієнтка і говорить:

Пацієнтка: Тук-тук, можна я ввійду,

Маю справу ось яку:

Серце в мене так болить,

Не мож з недугов дальше жить.

Полікуйте, я прошу,

Плату дам я будь-яку.

Перевірте в чому справа

Чим би я сі лікувала?

Мені таблетки припишіть

І хворобу проженіть.

Лікар: Ви проходьте, присідайте,

Тихо, не переживайте.

Зараз вас огляну я,

Скажу справа тут яка.

Я з”ясую зараз вмить,

Що і де у вас болить.

Лікар оглядає пацієнтку, а ведучий читає:

Ведучий 1:Ну і лікар як годиться

Над пацієнтков став трудиться.

Тиск поміряв в першу мить.

Наче серце не болить.

Ведучий “.Ще й послухав залюбки-

Й так хвороби не знайти.

Пульс поміряв, оглядав

В чому справа – ну не знав.

Ну і в лікаря слова:

Лікар:Тут хвороба непроста.

Аналіз треба нам зробити,

Щоб хворобу зупинити.

Зараз вколю вам наркозу,

Не велику, малу я дозу.

Трошки будете ви спати,

А я буду чаклувати.

Пацієнтка:Лікарю, вам довіряю,

У своє серце вас пускаю.

Лад у ньому наведіть,

Прошу хворобу проженіть.

Ведучий!:Щоб діагноз встановив,

До справи лікар приступив.

Чого серце так боліло,

Яка ж хвороба в ньому жила?

Лікар оглядає пацієнтку, якась презентація на екрані, серце, кров, всяке таке.Закривається завіса.

Ведучий 2:

То що ж в серці там було,

Чиє звилося кубло?

Ну і як із цим боротись

Давайте будем дізнаватись!

Лікар:Пацієнточко моя,

В серці пляма немала.

Що то за стороннє тіло,

Яке чинить злосне діло?

Пацієнтка:Коли хочу до роботи,

Пропадає вся охота.

Тоді серце так болить,

Немов у ньому щось кричить.

Лінь:Тобі нащо щось робити,

Краще сісти відпочити.

І усі свої справи,

Якось зробиш, не спіши.

На усіх б наслати чари,

Щоб роботи ви не знали.

Щоб лінились залюбки

Кожен в світі, я і ти.

Працьовитість:Ні-ні-ні, неправду мовиш,

Схаменись, ну як так можеш?

Праця всьому голова,

В житті істина така:

Щоб чогось в житті добитись,

Треба добре потрудитись.

То ж ти,лінь, десь пропади,

Не неси людям біди.

Пацієнтка: лікарю, ну а це що,

Чому в чорному воно?

Чим я серце забруднила,

Може б милом я помила?

Лікар:Справа тут не в чорноті,

А в заплямленій душі.

Щоб очистити усе,

Тільки мило не пройде.

Гордість: мені дзеркальце скажи,

І всю правду розкажи.

Найкраща в світі – тільки я.

Гордість то моє імя.

Ви для мене всі в ногах

І по-іншому ніяк.

На вас не хочу оглядатись,

Зі мнов нікому не зрівнятись.

Покора:Не суперечу, гарна ти,

Та у світі інші є.

Трішки нижче опустись

І на інших подивись.

Люди, добре пам’ятайте:

Свою гордість оминайте.

Бо хвороба то сердечна,

Вона дуже небезпечна.

Ведучий 1: Пацієнтка засмутилась,

Як вона же забруднилась.

В неї в серці бозна-що,

Звідкіля воно прийшло?

Зависть:Так-так-так, в кого є що?

Мені потрібне теж воно.

В сусіда краще – буть не може,

В цім зависть моя допоможе.

Люди, завидуйте, собі старайте

І доброту ви оминайте.

Бо небезпечна оце пані,

У неї сила в талісмані.

Допомога:Стій. зависть, не підходи,

Людям не чини біди.

Засліпленість з очей ти змий,

Новий для себе світ відкрий.

Люди, я вас прошу,

Пораду слухайте мою:

Не завидуйте ніколи,

Це для серця велике горе.

Лікар:

Ну що, як ваші справи,

Щось нове уже пізнали?

Пацієнтка:починаю розуміти,

Хворобу мою чим лічити.

Захланність:В цьому світі – все мені,

Ну а ближнім – зовсім ні.

Для мене те, що маю – мало,

Моя захланність все б бажала.

Гаманець, ти наповняйся,

Кишенько моя – не ламайся.

Все-усе я загребу,

Лиш лопату хай знайду.

Щедрість: а я люблю те, що маю.

Ще і іншим помагаю.

Нагодую, напитись дам,

В дім запрошу, рада вам.

Ти захланність, не царюй,

Звідси геть ти десь мандруй.

Щедрість тобі не побороти,

Нема для тебе тут роботи.

Ведучий 2:Аналізи жінку злякали

І йти далі сил не мала.

Впала вже на півдорозі

Та лікар став її у нагоді.

Лікар:пацієнтко, піднімайся,

Це ще не все, та ти мужайся.

Прошу, ти сили наберись

І з недугою борись.

Гнів: Війна, розбрат, кров і сльози-

Друзі мої у дорозі.

Люблю злитись і кричати,

Ненависть на всіх пускати.

Що в країні лихо стало-

Це моїх є ручок справа.

Гнівайтеся, це не гріх,

Біда хай буде скрізь, не сміх.

Любов::Заспокойся, не гнівись,

Ось на серце подивись.

Сильна зброя, то любов,

Переможе знов і знов.

Люди, одне одного любіть,

Із серця гнів ви проженіть.

Хай негаразди і незгоди

Не роблять вам в душі погоди.

Пацієнтка:погано, лікарю, мені,

Поможіть ви у біді.

Лікар:ще чуть-чуть ви потерпіть

Сердечні ліки віднайдіть.

Ведучий 1:вже на фінішній прямі

Мандрують разом дві душі.

В крові недуга ще яка?

Чого серце так рида?

Спокуса::Яблучко на, надкуси,

І спокусі дозволь ввійти.

Шкідливим звичкам піддавайтесь,

І розвагів не цурайтесь.

Пийте, їжте, веселіться,

З курінням також не баріться.

Веселиться хай душа,

Мудрості нехай не зна.

Мудрість::Закони хочеш встановити?

Кому і як на світі жити?

Знання, мудрість, розум тоже,

Спокуси твої переможе.

Перш, як щось будете робити,

Розум треба свій включити.

Мисліть, думайте, міркуйте,

З почуттями не жартуйте.

Ведучий 2:спокуса велику має силу,

Може загнати і в могилу.

Та мудрість – сильніша в боротьбі,

Тож запам’ятай кожен собі.

Сум: Як добре мені сумувати,

ні про що не треба дбати.

Не всміхнуся я ніколи,

Біля мене завжди горе.

Сумуйте і похмурі будьте,

Правило ви не забудьте:

Якщо усі сумні навколо,

Чудово це і це так кльово.

Радість:Людоньки, ви усміхніться,

Із посмішками ви не баріться.

Погляньте, все що навкруги

Любіть ну і шануйте ви.

Ану, сміху я не чую.

Тобі, сум, покажу дулю.

Нумо-нумо, позитиву

І тоді настане диво.

Ведучий 1:Лікар перевірив геть усе,

В чім хвороба не знайде.

Терапія тут безсила,

Як і чим біда скосила??

Зривається пацієнтка і кричить:

Пацієнтка:

Нарешті все я зрозуміла,

Яка біда мене скосила.

Це людські гріхи

Біль у серце занесли.

Поранене я серденько закрила.

Ключі від нього загубила.

І у серці боротьба

Добра і темряви ішла.

Бачить серце закрите на колодку. Капає сльоза на екрані.Закривається завіса.

Ведучий 2:

Пацієнтка взяла мило.

Серце так умила щиро

Бруд із себе весь струсила.

Підмела і все спалила.

І вона прозріла вмить.

Ведучий 1:

Знаю серце чим лічить.

І сльоза, що на лиці,

До серця чарівні ключі…

Відкривається завіса.виходять чесноти і гріхи у білих халатах.Фінальна сцена:

Друзі, щоб хворобу подолати,

Рецепт від серця треба мати.

Усі ми лікарі,

Нам хвороби – нестрашні.

Головне ти не лінуйся

І про ближнього піклуйся.

Добрим будь, всім помагай

І про гордість забувай.

Ти нікого не гніви,

Не роби людям біди.

Будь веселим. Не сумуй

І спокуси ігноруй.

І любові не цурайся

Все частіше усміхайся.

Всі страхи ти побори,

Впевнено вперед спіши.

Хай гріхи будуть в дорозі.

А чесноти на порозі.

Памятайте. Не уколи

Всі хвороби побороли.

Ліки ви знайшли самі

А вони у вас в душі.

Всі разом: Здорові будьте, не хворійте,

Серця свої самі лікуйте!

Різдвяно-новорічна феєрія

«Сон Різдвяної ночі або як Господь прочитав лист-молитву маленької дитини »

Святково прибрана зала. В одному кутку стоїть ялинка, тумбочка якась. Стоїть стіл накритий вишитою скатертиною, стільці накриті рушником, лавка накрита, рушники на підлозі, можна доріжку на стіну і макет вікна. В іншому боці крісла накриті, ніби це ліжко.

Сцена 1

На екрані звучать слова автора і йде презентація.

Відео закінчується. Сцена 2.

Дія відбувається в хаті. Розмова матері і сина.

Син: Мамо, мамо, а ми йдемо прикрашати різдвяну ялинку? Я вже і прикраси приготував!

Мама: Так,синку! Поглянь яка лісова красуся! Зараз вона засяє у нас вогнями, іграшками і обовязково принесе у дім щастя і радість. (Вдівають ялинку)

Син: Мамочко, а правда, якщо попросити щось у Бога у Різдвяну ніч, то вже точно здійсниться?

Мама: Так, синку. Здійсниться і у Різдвяну ніч, і якщо просто просити Бога про щось. Головне щиро вірити і молитись і Бог почує наші молитви.

Син: Мамо………(витирає очі)…ні, тато казав, що сильні і справжі чоловіки не плачуть.

Мама: Ой, дитино ж моя, дитино! (Пригортає його до себе, голубить, витирає сльози). Дивись яка красуня. Синку, час вже спати лягати, а то завтра зранечку вставати, святу вечерю потрібно готувати. (веде до ліжка, ставить спати, напкриває, цілує).Спокійної тобі ночі, синочку мій.

Мама підходить до ялинки і бачить дивну іграшку. Дивиться на неї, а це скручений лист. Сідає і читає. В той час цей лист з’являється на екрані і звучить голос сина.

Лист.

Любий Боже! Хочу попросити Тебе, не даруй мені нічого на це Різдво, мені не треба подарунків, тільки поверни мені татка, нехай він уже прийде до нас. Ми так скучили за ним. Нам вдома добре, бо ми з мамою,ми всі разом, а він там сам…. Ну може він не сам, бо у нього там є друзі, то його побратими. Тато робить добру справу, бо він захищає нашу Україну, але ми так скучили, ми вже так хочемо його побачити.

Тато мені казав, що йому не страшно йти, що справжні герої нічого не бояться. А ще мені тато казав, що я вже дорослий, а дорослі не плачуть. І казав, що я маю бути за старшого в сім’ї, маю всіх захищати… Ну, Боже, допоможи там татові. Скажи йому, що ми його дуже любимо і чекаємо.

А ще, Боже, ну якщо можеш, принеси моїм сестричкам і братикові мандаринок, бо вони їх дуже люблять. А мені не треба, бо вони зі мною поділяться, вони завжди мені всього ділять. А ще, нехай мама вже не плаче вночі і ця зима нехай вже не буде червоною.

Дякую, Боже, Тобі!

Мама плаче. Боже, почуй молитви моєї дитини!

Сцена 3.Ранок. Всі готуються до святої вечері.

Сценка матері і двох донечок. Елемент народного дійства. Мама стоїть біля стола, порається. Вбігають 2 дочки. Мама їх обнімає і цілую у голову.

Мама готує вечерю і розказує дітям про неї.Застелає скатертину і викладає страви на стіл, які стоять десь збоку.

1 дочка: Матусю, доброго ранку. А ви вже вечерю готуєте? Давайте ми вам допоможемо.

2 дочка: А розкажіть нам, мамо, про Святу вечерю. Ми ж також уже господині!

Мама: Застелаємо на стіл чисту скатертину. А на кути ставимо сіна, щоб велося у нас господарство. Обовязково на вікно потрібно поставити тарілку для полазкиків, може хто до нас завітає.

На Свят-вечір потрібно приготувати 12 страв.

1 дочка: Мамо, а мені бабуся розказувала, що головною стравою є кутя.

2 дочка: А ще казала, що мають бути пампушки і узвар.

Мама: Так, донечки. Кутя – це основна страва. У кожної господині вона по-своєму смачна. Готують кутю і з пшениці, бо пшениця - це символ вічного життя на землі. Заправляють її родзинками, додають маку і меду.Я додала меду із нашої пасіки. А мед, діточки – символ вічного щастя святих на небі.

1 дочка: А які ще страви потрібно готувати?

Мама: Ще на стіл ставлять вареники, борщ, пампухи, узвар. Головне, щоб страви були пісні. У кожної господині є свої рецепти.

2 дочка: О, а ось і бабуся прийшла. А що це ви , бабуню, там у скрині ховаєте?

Бабуся: Довго берегла я, внученьки, ці речі, це ще моєї мами. Тепер хочу вам подарувати. Ось хустина тобі, а ти бери намисто. Вони будуть підкреслювати вашу дівочу вроду.

Дві дочки цілують бабусю.

1 дочка: Спасибі, спасибі, бабусю.

2 дочка: йдемо приміряємо.

Виходять до ліжка і приміряють у дзеркалі.

Бабуся: Бачу дочко, що ти вже з усім попоралась: і в домі лад навела і вечерю зварила, і по хазяйству справилась. Тепер мусиш за двоїх справуватись,

Заради дітей треба жити, їх виучити і у люди вивести.

Мама:Ой, мамо, нелегко мені тепер, але вірю і чекаю, що скоро все мине.

Обнімаються.

Сцена 4. Входить дід з онуком.

Син: Дідуню, а навіщо в стайні кидати фасолями? А ще дерева нашо ми обвязували сіном?

Дід: А це, онучку, щоб худоба брикалася треба фасолею кидати, щоб корова молока давала,, щоб кури неслися, щоб велася худоба. А дерева ми обвязували, щоб родила садовина.

Син: Діду, діду, а дай но я буду хату свяченою водою кропити. А я знаю, що свячена вода оберігає дім від злих сил, і дає усім сил і здоров»я. Мені це тато казав. А він уже на Різдво повернеться. Він до мене приходив у сні.

Дід: онучку, а ось у кут ставимо дідух, це символ роду і сильного духу. Він також оберігає оселю.

Сідаймо, мої рідні, вечеряти, а то вже перша зірка зійшла, вже час до столу.

(На екрані зявляється світло зірки, заходят сестрички і всі стають біля столу). Стукіт у двері. Заходять родичі: тітка, дядько.

Дядько: Миру і добра у вашому домі добрі люди. Прийшли ми до вас на вечерю. Хай Бог вам посилає злагоди і миру, а новонароджене дитятко дарує радість і любов.

Тітка: Ми повечеряли вдома і до вас завітали, дорога родино.Нехай добро всідається у вашій хаті, а негаразди обходять стороною. (обнімаються).

Дід: Заходьте, заходьте, ми раді вас приймати.

Засвітімо свічку(світить).Подякуймо Богу, що поміг дочекати всім живим-здоровим сеї Святої вечері. Дякуймо за таку Його щедрість та гостинність. Поклонімося милосердному Богові за Його ласки і любов. А нашого Миколу хай там береже, хай вже вертається до нас. Дай Боже миру і спокою в Україні Во імя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь (Усі хрестяться).

Сцена 5. Стукіт у двері. З колядою до хати входять колядники.

Колядують:

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся.

Ой радуйся, земле, син Божий народився.

1-й: По цих словах, чесний господарю, вінчую вас щастям, здоровям, Рожденством Христовим. Аби ви діждали від нині й за рік й з року в рік Коляду стрічати.

2-й: Щоб стодола до верха сіяла збіжжя золотого.

І щоб грошей ви мали много.

3-й: Щоб вівся вам усякий скот:

і вівці, коні, і корови.

І щоб не знали ви гризот,

і щоб самі були здорові.

4-й: Для вкраїнського народу,

Для усіх, хто з того роду,

Для цілого того краю

Миру і добра бажаю.

5-й:В день Різдва Христового

Ми прийшли в ваш дім,

Щоб добра і злагоди

Побажати всім.

6-й: Щоб від нас вам, люди,

Додалось тепла,

Бо в цей день Марія

Сина зродила.

7-й: Українцям нашим

Побажаєм волі.

8-й: Щоб скосили дружно

Бур’яни у полі.

9-й: Щоб ниву зорали

І заволочили.

10-й: І зерно добротне

В землю положили.

11-й: Хай нашої єдності

Вороги лякаються.

А ми скажем дружно:

Всі разом: «Христос рождається».

Дід: Дякуємо, вам, колядники, що прийшли до нашої хати. Тримайте гостинця та щоб на другий рік прийшли.

Колядники виходять.

Дядько: Та і нам час додому, а то рано до Церкви йти.

Тітка: Бувайте здорові.

Дід: і ми спати вже лягаємо.

Баба: А зі столу нічого не прибираємо, треба, щоб до ранку стояло, а може ще зійдуться інші гості до вечері!

(всі виходять).

Сцена 6.

Залишилася мама з сином. Сидять на ліжку, мама приголубила сина.

Мама: От, синку, вже і Народження Ісусика, ми дочекали.Завтра підеш колядувати і Христа прославляти.

Звучать на екрані удари годинника 12 раз і 13 удар у двері.

Син: Мамо, мамо, а це чому годинник 13 ударів пробив?

Мама: Синку, та це останній удар був у двері.

Син: (зривається і радісн): Я знав, я чекав, я вірив! Дякую Тобі, Боже! (Складає руки до Бога, біжить до дверей, відчиняє, а на порозі батько). Тату, тату.

Батько: Христос народився. Зі святом вас, мої рідні! (Входить до хати.)

Радіймо і веселімось.Народився наш Спаситель і Він врятував українську землю. Настав мир і спокій. Слава Богу! Колядуймо!

Фінальна Сцена 7. Входять усі учасники. Колядують.

Всемогутній Боже!

Поглянь на дитячі сльози.

Прийми наші молитви,

Щоб не було вже війни.

Щоб вертались всі живі,

І біді ми скажем: ні!

Над Вкраїнов хай сія

Вефлеємська та зоря.

Що новину сповістила

Марія як Сина зродила.

Ісусику дорогенький.

Ми до Тебе ручки зносим

Любові й миру в Тебе просим.

Дякуєм Тобі за все

Україна хай живе.

Христос Рождається! – Славімо його!

Слава Україні! – Героям слава!

(Всі підносять руки догори і прикладають до серця і до грудей і вклоняються).

Звучать фінальні слова феєрії на екрані. Йде презентація.

Додати заголовок

 

Так гордо звучить та присяга свята - на вірність служити Вкраїні!


На сцені мати проводжає сина на службу в армію.Тримає його за руки.
Мати: Синку, дитино моя!Благословляю тебе у дорогу.Нехай Бог тебе береже. Я за тебе молитися буду.Ось тобі оберіг (витягує із-за пазухи щось замотане у хусточці). Ніколи не забувай рідної матері і дому свого, не цурайся звичаїв прадідів своїх. Будь мудрим, чесним, справедливим, людиною будь і цінуй життя!

Памятай, що материнські очі завжди тебе виглядатимуть.Я писатиму тобі листи. І ти пиши, не забувай, я чекати буду…

Дівчина:І я… і я буду писати тобі тобі, мій рідненький. Я чекати тебе буду. (вибігає дівчина).Візьми талісман на згадку, носи його біля серця, нехай він допомагає коли на серці гірко.(обнімає).

Хлопець:Рідненькі мої! Обіцяю вам гідно служитиму Вітчизні своїй, бо вона, як і ви у мене одна.Я вас не підведу і не зраджу ні їй, ні вам, ні собі. Я вам обіцяю! Я повернусь! Чекайте! Все, не треба сліз. (витирає сльзи мамі і цілує руки, обнімає дівчину).Чекайте листів і я звістки із рідного дому буду тобі,

чекати…

Син іде, мати вдивляється йому у слід, хрестить його.

Боже, бережи мого сина!Нехай вертається живим,здоровим!

Ведуча:Отак ідуть виконувати свій обов’язок перед батьківщиною наші солдати-герої.Заступають вони на військову службу. Не легко їм там та знають, що вдома за них моляться і чекають люблячі серця.

І ми також чекаємо виступу наших шкільних героїв- ансамблю «Опришівські соловейки», які своїми пісенними подарунками піднімуть наш патріотичний дух!

(Пісня «Вставай, Україно», «Ішли ми до бою»)

Мати:Синку, ну як ти там?Перші дні вже так швидко пролетіли, я хвилююся.Ти ночами мені снишся, як малим бігав босоніж у саду. А тепер ти виріс, ти у мене герой. Напиши неньці своїй.Твоє слово знімить тривогу мою. Цілую тебе,сину і міцно пригортаю до грудей.

Ведуча: І зараз для кожної матері героєм є її син, котрий своє життя віддав за Україну! Хто ж вони, ті ангели майдану? А про них розповість нам дует «Фіялочки» у своїй музичній композиції.

Дівчина: І я також вже скучила.Кожного дня закреслюю дні у календарі до зустрічі з тобою,коханий. Я живу нашими спогадами і мріями. Пиши,не забувай , я чекаю і молюсь за тебе…

Ведуча: Вірна своєму коханню дівчина чекає на милого, який на службі, в бою, чи на війні???

А ми чекаємо виходу на сцену ансамблю хлопчиків із їхнім «Богородичним маршом»

Хлопець:Отримав вчора вашого листа,мої рідні.Так хочеться до вас пригорнутись.Мамо, я руки твої цілую. Твоя, мамо, любов так зігріває мене, коли закрадаються у душу морози.

А про тебе, мила, як згадаю,

То я сил ще більше наберусь,

Бо кохання більшого не знаю,

Ти чекай, я скоро повернусь.

Ведуча: Мати, дівчина та солдат – герой чекають зустрічі.Як же прискорити час? А щоб розлука не була такою нестерпною послухаємо виступ тріо дівчат у складі І. Млиниської, В. Полякової та О. Гордюк із їхнім маршем «Хлопці із лісу»

Мати: Сину мій! І знову серце моє пише до тебе.Може тобі що передати? Одягу теплого? Ти не голодний? …Я випрасувала твої сорочки, випрала постіль.Щовечора сідаю біля твого ліжка і згадую, як співала тобі колискові, а ти вже і вилетів із гніздечка…Я щоночі молюся за тебе…

Ведуча: Мамина молитва в світі найсильніша

Молить мама Бога, щоб він сина не залишив.

Бог почує материнські молитви.Ще мить і настане мир, той, на який усі чекають. Про це просять учасники «Деревця роду» у «Пісні про мир».

Син: Мамо, ти не хвилюйся!Все у мене в порядку.Я вчуся військової справи, побратимів знайшов.Ми присягу складали на вірність рідному народові Це, мамо, було так…так від серця, так щиро, як ти мене вчила…

Ведуча:Тисячі героїв присягають на вірність своїй батьківщині, вони кровю клянуться служити задля миру, справедливості і добра.

(сценка «Військова присяга», пісня «Мить»)

Дівчина:Любий мій, рідненький!Заспокой моє серце, напиши кілька слів. А то давно вже звістки від тебе немає.Серце кровю обливається, коли читаю газети чи дивлюся телевізор. Ти…ти обіцяв повернутись.

Хлопець:Ти не плач, не журись,

Не тривож свого сна,

Не тривож свого сна, моя пташко.

Пригадай як колись, що було, усміхнись.

Ти повір: тут мені не є важко.

Ведуча: А вдома солдатів чекають. Хтось повертається, як і обіцяв, а декому стелиться інша дорога. (вірш-балада, танець)

" ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!

Дівчина:Любий! А я вже і сорочку вишила тобі тими маками і волошками,що цвіли у житах того «нашого» літа. Памятаєш?А пам’ятаєш, як ми вперше зустрілись тої морозної зими?Я ліпила сніговика. …і тоді ми зліпили наше кохання. І знову зима.Та наші гарячі почуття не злякають люті морози.

Хлопець:Ні, не злякають адже я до грудей пригортаю частинку тебе. Твій оберіг я ношу біля серця. Ось (показує на серце) де промінчик віри і терпіння. Тут джерело моєї сили та енергії, бо там ти…

Ведуча:І стало закоханим серцям весело, тривога покинула їх. А нас звеселять солісти із музичним вітанням «Журавлина доля»

Мати:Синочку, ангеле мій!

Як же я молюсь, дитино моя,

Сину єдиний, бажаний,

Щоб була щасливою доля твоя,

І щоб горе не зустрів ти рано.

Повертайся до рідної хати,

Де тебе чекає твоя люба мати.

Ведуча:А стежка до материнського дому веде аж у Карпатський край. А про край цей заспіває нас Анастасія Довган.

Син:Мамочко моя рідненька! Витри сльози на своїх очах, бо вони ще гірше за зброю ворога. Мамо, твій син – не боягуз. Ти вчила мене вірити у власні сили, ти казала не боятися перешкод..

Мамо, нам не страшно, бо ми разом, ми за мирне небо, ми за дитячий сміх і твою і ще тисячі матерів усмішку… і з нами Господь.

Ведуча: От такі вони безстрашні і справжні, віддані своїй батьківщині і вірні обов’язку перед нею герої нашого часу. Вони – охоронці квітучої України. Тож «Нехай квітує Україна». Про це просить В. Полякова.

Син: Рідні мої, найрідніші! Сьогодні мені сон приснився, що я дома. А біля мене галаслива дітвора… і небо таке чисте-чисте… і сонечка тепло…

Мамо, а що той сон значить?

Ведуча: Невже солдатові приснився наш ансамбль солістів і їхня пісенна композиція «Моє імя Україна»? Тож що снилося герою?

Мати:Любий синку!Вже й сади відцвіли, а я чекаю тебе край вікна.Всі твої листи – це радість для мене.Та подаруй мені найбільшу радість – обійми мене.

Входить син і обіймає матір.

Син: І не тільки обійму, а й поцілую тебе, мамо!

Мати: Синку!...обнімаються.

…Сину (показує на дівчину, яка заходить), ану вже веди невістку у наш дім, буде мені помічницею, а тобі вірною дружиною. (іде до дівчини).

Ведуча:От і завітало у батьківську хату щастя. «Благословенна будь, батьківська хато» - про це просимо ми разом із І. Млиниською. (пісня І. Млиниської, пісня «Боже великий, єдиний».

Ведуча:Кожен лист знайшов свого адресата.Кожне написане слово було розрадою у час розлуки. І ми сподіваємося, що і наш лист прочитають наші герої і вже зовсім скоро повернуться до нас!

Сценарій до дня матері "Матусю, дай руки твої поцілую!"

Голос із-за сцени:

-          Дочка: Матусю, дай руки твої поцілую

Й ласкаво тебе обійму!

Ти ж знаєш, рідненька матусю,

як дуже тебе я люблю!

Син: Спасибі за ласку, за щире тепло
Недоспані ночі, турботу й добро.

Здоров’я міцного вам зичимо щиро,

Любові і радості, злагоди й миру.

Дочка: Спасибі, рідненька, за те що навчила,

Щоб свою Вкраїну я щиро любила!

Вона, як і ти, у мене одна

Співоча, квітуча, найкраща, свята.

Виходять ведучі (дитина)

-          Син:Сьогодні вам, матері, хочеться подарувати всю свою любов, сказати найщиріші слова.

-          Дочка: Хочеться пригорнутись до Вас, обійняти і просто бути поряд.

Виходить мати.

Мама: Діти, сьогодні свято для мене і для України.

(До сина )Ще малий,але сміливець-

Сам біжиш у гай …

Ти,мій хлопче,українець..-

Те запам’ятай!

Ще мала,а по барвінок

Уже ходиш в гай…

Ти,дівчатко,Українка-

Тож не забувай.

Вирина стежина рідна

З теплої трави…

Мати наша – Україна,

Не забудьте ви.

Дочка: Матусю!Спасибі,що Ти у нас є!

Син: І у дарунок для своїх матерів дітки із ансамблю «Деревце роду» виконають пісню «Ми щасливі діти»

Син.

-          Мамо!А правда ,що коли я був маленьким «ти ночей не доспала , і водила мене у поля край села?»

Але я ще був зовсім  маленьким!І що ми вночі з тобою гуляли?І я вже сам міг ходити?
Мама .
Ми гуляли з тобою у снах,
Коли спав у колисці…й в піснях
Я для тебе долю молила,
Щоб добра була і щаслива.
Дочка

-          Матусю! Дякуємо тобі, за недоспані ночі і твої колискові пісні. І знову  своїх матерів вітають  наймолодші учасники свята -  амсамбль «Деревце роду»  і виконують пісню «Гопачок»

Дочка
Рідна мамо,матір Божа,
Мати Батьківщино!
Три цілющих вічних слова
Ви моя родино.
Перша мати – ти рідненька,
Що на світ зродила,
Що пестила,доглядала
Добра-правди вчила.
Друга мати- ти Вкраїно,
Рідная землице!
Третя мати – ти Маріє!
Небесна царице.

Син: Матусю!За наші дитячі мрії дякуємо Тобі!Кожна пташина співає сьогодні для Тебе.Свою музичну композицію «Країна дитячих мрій» шлють для тебе «Опришівські соловейки»!

Дочка
Я – українка
Горжуся й радію
Що рідною мовою
Я володію
В душі моїй солодко
Грає сопілка
Бо я з України
Бо я  - Українка.
Син: Мамо!Дякуємо тобі,за те,що ти зродила нас  українцями.Дочки твої співають для тебе «Ми дівчата з України»
Син:
 Розкажіть мені, мамо, про вишні...
Їх було так багато в саду?

Мама:- Були, сину, морози невтішні,
А вони кого хочеш зведуть.
Син:
- Розкажіть мені, мамо, про зорі,
Чи такими були і колись?
Мама:- А той, сину, хто виріс у горі -
Не часто на зорі дививсь.
Дочка:
Матусю, тобі вдячна я за чисте небо, тепле сонце і ясні зорі! «Я родом звідти» звучить для тебе пісня у виконанні Олі Гордюк!

Мама: — Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
Син: — Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!

— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.

Дочка: Мамо, дозволь заспівати  і для України! Пісню, «Моїй Україні» виконує Іванна Млиниська.

Син: Мамо,ти ж  вишила мені квітами сорочку. 
Квіти гарні весняні — 
На вдягай, синочку. 
В нитці сонце золоте. 
Пелюстки багряні, 
Ласка мамина цвіте 
В тому вишиванні. 
Вишиваночку візьму, 
Швидко одягнуся, 
Підійду і обійму 
Я свою матусю.

Мама: Дитино! Нехай щасливою буде твоя доля. І завжди пам’ятай, що «можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки батьківщину».

Дочка: Ненько, низький тобі уклін «за твої турботи, за твоє терпіння, за твою науку і за розуміння».

Син: В. Полякова дарує матерям пісню «За лісами-горами».

Дочка: Мамо! Й мені ти сорочку вишивала,

Неначе долю хрестиком вела.

Щоб я лихих стежинок не шукала

І до людей привітною була.

Мама: Виконуй, доню, тобі я говорила

Життя закони, істини  прості.

Не зраджуй землю, що тебе зростила,

Не залишай нікого у біді.

Син: Ми тобі, мамо, дякуємо за долю, яку ти вишила нам на полотні.

Дочка: Прийми, нене, сердечні вітання від ансамблю учнів 7 класу і їх композицію «Ой ти, дівчино, з горіха зерна».

Син: Мамо! Пробач нам за образи, за сльози..

Дочка: За те, що забували сказати добре слово чи обійняти, пробач!

Разом: Пробач нам, рідненька, пробач!

Син: Усміхнись, для тебе звучить музична композиція «Карпатський реп».

Син:— Яке найкраще слово в світі?, — раз мудрий хтось питав людей.
Дочка:— “Здоров’я”, — відповів так хворий.
Син:— Ні, “молодість”! — ставав старий...
Дочка:— Найкраще “хліб”! — жебрак говорить.
Син:— “Побіда”, — відповів стрілець.
Дочка:— Найкраще “воля”! — рік невільник. 
Син:— Ні, “правда”! — обстоював мудрець.
Дочка:Аж тут з куточка обізвавсь сирітка, ще малий хлопчак:
Син:— Найкраще слово в світі: “Мама!” 
І всі сказали: “Мама”...! Так...!”

Мама: Дітки, нехай ваша доля буде щасливою! Нехай вас береже Господь і посилає своє благословення!

Син: Мамо!Дякуємо за любов!

Дочка: -за ласку!

Разом: За щиру молитву!

Син: Для тебе, матусю, за твою найщирішу і найсвятішу любов лине «Мамина молитва» із сердець В. Полякової та О. Гордюк.

Дочка: Найрідніші і  найсвятіші матері! Низький вам уклін! Ми  вас любимо!

Діти, поцілуйте мам, обійміть їх і скажіть  тепле слово!

Дякуємо за увагу!